Тренінг про культуру почуттів

Мета:сформувати в учнів поняття про культуру почуттів; навчити їх розрізняти відчуття, емоції і почуття; ознайомити із взаємозв»язком почуттів і здоров»я, дати змогу їм правильно висловлювати свої почуття; розвивати уміння приймати рішення, зважаючи на свої почуття і почуття інших; виховувати ціннісне ставлення до себе.

1. Привітання.  2. Знайомство.

Прислухатися до своїх органів чуттів і продовжити фразу: «У цю хвилину я відчуваю…(тепло, холод, голод, спрагу, втому…)». Підсумуйте! Це – ваші відчуття.

Прислухатися до свого настрою і продовжити фразу: «У цю хвилину мені (весело, сумно, нудно, радісно, цікаво…)». Підсумуйте! Це – ваші емоції.

Висловіть свої почуття один до одного. Наприклад: «Ти подобаєшся мені.», «Я відчуваю до тебе симпатію.», «Я поважаю тебе.». Підсумуйте! Це – ваші почуття.

3. Інформаційне повідомлення.

Відчуття – найпростіші психічні явища, що виникають в результаті подразнення органів чуттів та збудження відповідних центрів мозку. Відчуття повідомляють про властивості навколишнього світу і внутрішній стан організму. Емоції – швидкоплинні переживання, підсвідома експрес – оцінка відчуттів. Ця оцінка не завжди правильна і потребує перевірки. Наприклад, можна злякатися тіні на стіні, а потім збагнути, що це лише тінь від жакета.Емоції можуть бути викликані не лише реальними, а й уявними подіями. Той, хто побував у ДТП, ще довго переживає неприємні емоції, згадуючи про це. Почуття – стійкі емоційні ставлення. Формуються довше і зазвичай не зникають миттєво. Можна образитися на друга, що він не зателефонував (емоція), але не перестати любити його (почуття).

4. Робота в групах. Об єднайте учасників у три групи (можна за допомогою розрізаних на частини трьох «смайликів» – усміхненого, зажуреного і нейтрального). Завдання: назвіть якнайбільше: 1 група – відчуттів; 2 група – емоцій; 3 група – почуттів. Поміркуйте, які з цих відчуттів, емоцій і почуттів переживати приємно, а які – неприємно. Назвіть відчуття, емоції і почуття різної інтенсивності (наприклад, тепло – спекотно; тривога – страх – паніка; симпатія – любов – пристрасть).

5. Мозковий штурм.

Що впливає на почуття і здоров’ я? Діти називають і коментують якомога більше прикладів, вчитель їх фіксує на дошці.

6. Міні-лекція.

Емоції та уміння приймати рішення. Для прийняття найважливіших рішень недостатньо лише логічного аналізу. Аналізуючи кожне можливе рішення, слід зважати на почуття, які це рішення може викликати у тебе та інших людей, яких це стосується. Уяви, як розвиватимуться події і що ти відчуватимеш. Якщо ці почуття неприємні, треба спробувати інший варіант. Але уявляти власні почуття недостатньо. Постав себе на місце тих, на кого вплине твоє рішення. Вміння співпереживати допоможе уникати слів і вчинків, що ображають людей, віддаляють їх від тебе.

7. Обговорення ситуації.

Оксана знайшла в школі на підвіконні мобільний телефон. Вона знає, що треба знайти власника і повернути, однак вагається, чи не взяти телефон собі.

Формула  приймати рішення: зупинись – заспокойся і зосередься.

Визнач проблему. Не приймай рішень під впливом сильних емоцій. Подумай – розглянь  якнайбільше  варіантів  свого вибору і подумай про «плюси» і «мінуси» кожного з них. Вибери – зробивши вибір, візьми на себе відповідальність за його наслідки.

8. Рухавка. «Дзеркало емоцій».

1. Діти стають у пари. Спочатку один демонструє певну емоцію, а другий дзеркально відтворює її. Потім міняються ролями. 2. Запропонуйте дітям протягом однієї хвилини ходити по класу, зображуючи радість. Нехай продемонструють її мімікою, жестами. Зверніть увагу на те, що імітація емоцій впливає на настрій.

9. Інформаційне повідомлення.

Культура вияву почуттів. Стриманість у почуттях донедавна вважалася чи не головною ознакою вихованості. Непристойно було на людях виявляти свій страх, гнів, сум і навіть радість. Тепер лікарі з’ ясували, що холодні, стримані люди частіше хворіють і мають більше психологічних проблем. Тому вони радять відкрито виявляти свої почуття. А як бути з вихованістю? Хіба це чемно – кричати на того, хто тебе розсердив? Адже в такий спосіб не владнати суперечку. Тому люди змалечку повинні вчитися виявляти свої почуття так, щоб нікого не ображати. Передусім слід навчитися висловлювати свої почуття, поки вони ще не набрали сили. Уяви, що у твій черевик потрапив камінчик. Спершу ти його майже не відчуваєш і, не звертаючи уваги, йдеш далі. Потім він починає муляти, а відтак біль посилюється, стає нестерпним. Ти скидаєш черевик і витрушуєш камінчик. Однак може, ти терпів занадто довго й тому поранив ногу? Так і з почуттями. Коли вони ще не набрали сили, ти спокійно можеш пояснити їх і попросити людей зважати на них. А якщо довго терпів,то можливо, не втримаєшся і посваришся з тим, хто ненавмисно образив тебе.

10. Вправа. «Я – повідомлення» і «Ти – повідомлення».

11. Прості поради для самоконтролю. Надути одну кульку нормального розміру, а другу занадто сильно. Запитайте в учнів, яка кулька «проживе» довше. Що може статися з тією, що надута занадто сильно? (Занадто сильні емоції так само можуть зашкодити людині: спровокувати конфлікт, завадити прийняти правильне рішення. Тому важливо розвивати навички самоконтролю.).

1.Установи попереджувальну сигналізацію.

2.Полічи до десяти (або далі).

*Починай глибоко дихати і повільно лічити про себе.

*не провокуй співрозмовника, показуючи, що лічиш.

*продовжуй слухати опонента.

*дивись йому в очі.

3.Практикуй самопереконання. Скажи собі: «Це не впливає на мене.» «Я можу це владнати.» «Мені приємно, що я тримаю себе в руках.»

4.Зміни точку зору, поглянь на ситуацію очима стороннього спостерігача. Подумай:

*чи варто гніватися через це?

*чи справді ця людина хоче тобі зашкодити?

*чи є інший спосіб отримати те, що хочеш?

12. Метод «Мікрофон».

Продовжіть фразу: «Мене охоплює гнів (роздратування), коли…» і назвіть спосіб, який допомагає заспокоїтись у такій ситуації.

13. Підведення підсумків.

Культура мови — це духовне обличчя людини. Так глибоко переконаний носій цієї культури — суспільство, що формує громадську думку. Хоча останнім часом це твердження почали розхитувати своєю творчістю сучасні українські модернові письменники, які пишуть так, як часто розмовляють на вулиці — з нецензурними словами. На загал, можу з ними погодитися тільки в одному: використання цих слів (за їхнім визначенням) виправдовує ідея твору. Сподіваюся, що вони цим не шокують рідних і близьких їм людей. Дивно взагалі, що поняття «культура мови» стала набирати дискусійного характеру. Звичайно, коли приходять молоді на творчу арену, їм хочеться змін, вони виступають «проти» старого, консервативного, закостенілого. Але мені здається, що має бути якась межа для оцих революційних походів. Я аж ніяк не закликаю розмовляти виключно літературною мовою, бо навіть у харківсько-донецькому суржику є певний колорит, так само як полонізми й непередавано мелодійна говірка в селах на заході України.

Культура мови — це насамперед грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм, дослідження того, яким чином виникли ті чи інші форми, як те чи інше слово примандрувало до нас із інших країн, подолавши кілька кордонів. Культура мови передбачає використання лексичних, фонетичних, морфологічних, синтаксичних засобів мови, аби чітко окреслити думку, передати головну суть судження чи дати можливість слухачеві (читачеві) зрозуміти певний емоційний стан. Тобто дотримання норм мови дає можливість розвиватися нашому інтелекту, бути всебічно розвиненою людиною. Адже ми не говоримо про культуру мови як про щось таке, що було створене в кабінетах. Сучасна українська мова виплекана століттями народом — носієм саме цієї української мови.

Ось що мені розповіла бабуся зі свого дитинства. У селі на Полтавщині дітей змалечку привчали правильно говорити: по-перше, ніхто з ними особливо не сюсюкав, по-друге, коли малеча починала таки розмовляти, мовної культури навчали примовками. Наведу кілька прикладів.

Підходить хлоп'я до гурту і комусь каже: «Здоров!». Обов'язково хтось кине у відповідь: «Здоров» — до коров, а до людей — «здрастуйте». Або ще таке: в українській мові відсутнє слово «да», є слово «так», так от, щоб відучити неохайну в мові дитину від дакання, придумали приповідку. Відповідаючи хтось із дітей скаже: «Да». А йому у відповідь: «Да — свиня вуха пооб'їда» (це означає: треба казати українською мовою «так»). Часте й невиправдане вживання «ну» тут же буде припинене зауваженням: «Не запрягав, то й не нукай». Неправильне вживання слова «жалко» замість «жаль» спричинить зауваження: «Жалко у бджілки». І ще: часто діти, які особливо не турбуються про те, як вони спілкуються, замість запитального «Що?» можуть сказати: «Га?» На таке неввічливе «га» відповідь не забариться: «З'їж те, що плига!» Усі ці примовки, як і скоромовки, лічилки, з найменшого віку виховують у дітях культуру спілкування, культуру мови, врешті.

Тож не засмічуймо нашу мову різним непотребом, дбаймо про культуру душі, а відтак — про культуру мови.

"Символічний тест" 

Інструкція: "Подивіться на ці п’ять фігур, і виберіть фігуру, яка вам подобається найбільше». 

Квадрат найзручніше відчуває себе в стабільній обстановці, воліє чіткі вказівки, що робити. Він консервативний і любить, щоб все було впорядковано і регулярно. Коли йому дають завдання, він працює над ним до завершення, навіть якщо це монотонна, важка робота наодинці.

Прямокутник також любить систему і рівномірність. Але він швидше встановлює її за допомогою організації, зборів, комітетів і т. д. Все повинно робитися правильно, з урахуванням всіх правил і норм. Коли йому дають завдання, він починає його організовувати, роблячи все, щоб воно виконувалося якомога систематичніше.

Трикутник орієнтований на мету. Він отримує задоволення від планування чогось і досягнення плану. Його спонукає до дій те, чого він досягне. Він часто звертає увагу на великі довгострокові справи, але може забувати про деталі. Коли йому дають завдання, він встановлює мету і розробляє план її досягнення.

Коло дружелюбна і товариська людина; ніяких гострих кутів. Вона справляється зі справами, розмовляючи про них і згладжуючи взаємини з кожним. Спілкування для неї найголовніше, і вона робить все для того, щоб зберігалася гармонія. Коли такій людині дають завдання, вона його з кимось обговорює.

Хвиля нестандартна і творча. Їй найкраще робити в основному щось нове і різноманітне. Коли перед нею ставлять завдання, у неї виникають блискучі ідеї.

Закінчити хотілося б словами древнього мислителя Конфуція: «Той, хто, звертаючись до старого, здатний відкривати нове, гідний бути вчителем». Тому визначаючись із цілями, озирніться на те, що вже зроблено.Якщо ви хочете добитися в цьому житті чогось значного, недостатньо просто діяти - треба ще й мріяти; недостатньо просто планувати - треба ще й вірити. (А.Франс)